Фізико - географічні особливості села Кліщинці
Черкаська область утворилася 7 січня 1954 року. Знаходиться в межах Східно Європейської рівнини, в басейні середньої течії Дніпра,
який ділить її майже навпіл. Наша область лежить в лісостеповій зоні, а на півдні в степовій. Оскільки область утворена в межах Київської,
Кіровоградської, Вінницької та Полтавської областей, то вони і є її сусідами. Цікавою є історія «приписки» нашого населеного пункту.
Історія «адреси» села Кліщинці
До революції село Кліщинці належало до Золотоніського повіту Полтавської губернії.
У старі, дореволюційні часи, та й у перші роки після революції, Золотоніський повіт, межі якого були набагато ширші за межі сучасного Золотоніського району,
справді належав до Полтавської губернії.
Як відомо, у 1954 році утворено Черкаську область, до якої включено ряд колишніх районів Полтавської області, зокрема й Золотоніський район,
але село Кліщинці в складі Градизького району залишилося тоді в Полтавській області.
У зв'язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС село Кліщинці 1959 року перенесено з долини річки Сули на захід, на підвищену терасу Дніпра, за кілька кілометрів від колишнього місця розташування, а територію старого села затоплено Кременчуцьким водоймищем.
Внаслідок укрупнення районів у грудні 1962 року Градизький район злився з Глобинським.
Та недовго це село належало й до Глобинського району: його, як і ряд інших перенесених сіл, що опинилися на другому березі великої затоки, через утруднений зв'язок з усім районом і областю, на бажання жителів цих сіл, було передано до Черкаської області (у січні 1964 року - до Золотоніського району, а в січні 1965 року, коли розкрупнювались райони, - до Чорнобаївського).
Отже, нині село Кліщинці належить до Чорнобаївського району Черкаської області.
Географічне положення нашого населеного пункту
Населений пункт с.Кліщинці розташований в межах Черкаської області на півострові Жовнин, що знаходиться між: лівим берегом р. Дніпро
та правим берегом р. Сула. Справжня територія села опинилася під водами Кременчуцького водосхивища, яке було побудоване в 1959 році.
Саме цього року мешканці с. Кліщинці змушені були переселитися із заплави на підвищену терасу р. Сула. На півночі наше село межує з селом Лящівка,
на південь - з селом Жовнин, на заході та південному заході із селами Вереміївка та с. Тимченки. Східні кордони - омиваються водами водосховища і
одночасно є межею Черкаської та Полтавської областей.
Як було раніше сказано, Дніпро поділяє Черкаську область навпіл - Правобережну та Лівобережну. Вся правобережна частина розміщена в межах
Придніпровської височини і відповідає Українському щиту. Правобережжя - підвищене плато, розчленоване ярами та річковими долинами, але є і зниження.
Район Канева - одне з наймальвничіших місць на території області. Гірські краєвиди, що утворилися внаслідок виходу на поверхню дислокованих гірських порід,
чергуються з плавно окресленими зниженнями. Місцеве населення називає ці підняття на височині «канівські Карпати». Типовий низовинний рельєф поширений на
Лівобережжі, бо розташований в межах придніпровської низовини, яка відповідоє Дніпровсько - Донецькій западині. Це злегка хвиляста рівнина.
Розташування с. Кліщинець на Лівобережжі і зумовило особливості його рельєфу.
Положення Черкаської області у межах двох тектонічних структур зумовило відповідний рельєф. Правобережна територія Черкащини є височинною тому,
що вона розміщена в межах Придніпровської височини, яка відповідає Українському щиту. Але типово низовинний рельєф притаманний нашому Лівобережжю тому, що
воно приурочене Придніпровській низовині, яка відповідає Дніпровсько-Донецькій западині.
Оскільки наше село розміщене на Лівобережжі, то, відповідно, рельєф нашого села рівнинний. Рівнини, як, правило на вигляд плоскі.
Лише на північному сході простежуються окремі ділянки рівнини з незначними підвищеннями у вигляді горбів.
За морфологічними і геоморфологічними ознаками, такий тип рельєфу називають плоскорівниним.
Рівнинна поверхня с. Кліщинці повністю вкрита родючим шаром грунту, на якому ростуть рослини. Але ми не бачимо, що під ним.
Проте, коли копають яму під фундамент будинку, а також: на крутому березі річки або яру, можна побачити шари піску, глини. Потужність цих шарів різна:
від декількох сантиметрів до десятків метрів. Все це і є гірські породи.
Гірські породи нашого села представлені піском та глиною.
Гірська порода відрізняється одна від одної кольором, щільністю.
Піски, які ми бачили, білі та сірі на колір. Глини строкаті і червоно-бурі.
За щільністю ці гірські породи пухкі.
